Отже, ступінь розвитку музичних здібностей дитини значно залежить від умов, в яких вона зростає, зокрема від того, чи має вона змогу активно насолоджуватися музичним мистецтвом: слухати багато музики, аналізувати її, співати, грати, танцювати, виявляючи свою фантазію. згідно з «Класичним» визначенням, запропонованим Борисом Тепловим, здібності – це індивідуально-психологічні особливості людини, які, зокрема:
ü відрізняють одну людину від іншої;
ü визначають успішність виконання тієї чи тієї діяльності;
ü не обмежуються спеціальними знаннями, уміннями та навичками.
Музині здібності у людини зазвичай виявляються вже в ранньому віці. Обдаровані діти цікавляться будь-якими об’єктами, що звучать незнайомими тембрами. Деякі малюки починають наспівувати раніше ніж говорити, відгукуються на музику емоційними рухами тіла. У два-три роки вони розрізняють мелодії, добре інтонують, повторюють голосом. Проте хороший слух і здатність відтворювати запропоновану інтонацію, ще не є показниками видатних музичних здібностей. Їх головна ознака – це бажання творити: коли дитина пробує добирати мелодії на інструменті на слух; імпровізувати, фантазувати під час гри на інструменті або співу, вигадувати продовження знайомих музичних творів тощо. Якщо батьки або педагоги помітять такі нахили у дитини – їм варто підтримати хвилю її зацікавленості музикою, яка в майбутньому може визначити навіть професію.
Музичні заняття: мотивація та підтримка розвиток музичних здібностей дошкільника відбувається під час музичних занять, розваг, музично-театралізованих свят, у повсякденному житті – слухання аудіозаписів, самостійне музикування, музичні ігри, ранкова гімнастика під музику тощо.
При цьому провідною формою організації дітей, під час якої їм прищеплюють основи музичної культури, є музині заняття у дитячому садку. На музичних заняттях педагогу бажано дотримуватися таких принципів, як-от:
ü створювати атмосферу поваги до кожної особистості, її інтересів, до думки про музику;
ü заохочувати щонайменшу індивідуальну виразність виконавства;
ü підтримувати творчі прояви в музичній діяльності дітей;
ü радіти за успіхи.
Окрім універсальності схвалення – «молодець»,- педагог має давати мотиваційну оцінку діяльності дитини бо групи вихованців. Порівнювати можна лише результати діяльності однієї дитини на певних етапах і за жодної обставин не протиставляти досягнення кількох дітей, порівнюючи їх. Схвальними щодо діяльності дитини можуть бути такі слова : чудово, неймовірно, талановито, незвично, творчо, сміливо, цікаво.
Збагачення емоційного досвіду
Музика «запрошує» дитину до світу емоцій, радісних переживань, різних відчуттів розвиває емоційну культуру і забезпечує чуттєвий досвід. Але в дошкільному віці дитина ще не може сповна передати словами свої естетичні переживання. За цих умов педагогу варто «розговорити» дитину рефлексивними запитаннями, як-от : «Що ти відчув/відчула? Що викликала музика в твоєму серці? Які образи намалювала твоя уява під час слухання музики? Вони принесли відчуття радості чи смутку, чому? Якими кольорами «відгукнулася» музика в твоїй душі?»
Під час пошуку відповідей та такі запитання дитина навчається прислухатися до своєї відчуттів. У неї збагачується емоційний досвід й удосконалюється мовлення. Адже дитина не лише ознайомлюється з виразними характеристиками музики, а й вчиться визначати власний емоційний стан.
Характеристики емоційного стану можуть бути такими :
ü збуджений, бентежний, тривожний, насторожений, здивований, неспокійний, знервований, поривчастий;
ü радісний, веселий, яскравий, захоплений, щасливий, іскристий;
ü сумний, журливий, занепокоєний, жалібний, смутний, пригнічений, знебарвлений;
ü спокійний, просвітлений, добродушний, сонливий, ідилічний;
ü елегійний, несміливий, нерішучий, розгублений, вразливий, покірний, беззахисний, трепетний, сором’язливий, чутливий;
ü величний, тріумфальний, чутливий;
ü грізний, нещадний, гнівний, розлючений, злий, владний, жорстокий.
Дитина має навчитися аналізувати свої враження від прослуханої музики, аргументувати свою думку. Ш педагог, який надає можливість дітям по-справжньому відчути твір мистецтва, «пропустити» цього через себе, гідний називатися вихователем дитячих душ.
Як «подружити» дитину з музикою
Більшість дітей, маючи особливих музичних здібностей, залюбки співають, танцюють та грають на дитячих музичних інструментах у колі своїх друзів та родичів. Проте є й такі діти, які психологічно замикаються у «спілкуванні» з мистецтвом : уникають виступів, навіть колективних; бояться співати, соромляться танцювати тощо.
Батька таких дітей педагог має порадити :
ü вдома часто хвалити свого маленького співака або музиканта;
ü грати в «школу», де дитина-вчитель демонструє, як треба співати, танцювати під музику, відстукувати ритм тощо;
ü заохочувати показувати результат свого навчання – татові, бабусі, гостям тощо;
ü записувати виступи дитини на відео, відтак разом переглядати їх і висловлювати лише приємні емоції-враження;
ü влаштовувати «хвилинки музики» кілька разіва на тиждень і певний день та час.
Взаємодія дітей, педагогів та батьків
Аби дошкільник розвивався гармонійно і різнобічно, мають об’єднати зусилля все дорослі, що його оточуються : батьки, бабусі і дідусі, музичний керівник, вихователі. освітній процес буде ефективним, якщо відбуватиметься в атмосфері партнерської взаємодії, співтворчості. Дорослі мають уважно ставитися до найменших творчих проявів у діяльності дитини, обов’язково відзначати її особисті успіхи, самостійність, активність та ініціативність у виконанні певних музичних завдань.
Наприклад, дитина співає або грає улюблену мелодію, варіює її; виспіває власне ім’я, згадує відомі музичні забави, співаночки, хороводи, імпровізує на дитячому інструменті ; влаштовує міні-концерти для ляльок і дітей у групі і удова, рухається під музику, втілює у пластичних рухах сюжет казки тощо. Чудово! Похвалітьі продемонструйте своє захоплення.
Розвиток дитини відбувається лише у процесі співпраці з дорослим шляхом наслідування останнього. Тож діяльність музичного керівника та педагога для дошкільника є еталоном (спів, гра), джерелом інформації мотивом (заохочення, схвалення, зауваження) активізації дій.
Дорослі мають пам’ятати : Їхній власний естетичний смак, творча вигадка, ініціативність, своєчасна підтримка дитячого інтересу до мужики та організація сприятливий психологічних умов для відповідних занять є визначальними.
Дитяча обдарованість виявляється по-різному. Хтось із неабияким захопленням слухає музику та співає, хтось – неначе байдужий до цього. І робити висновок, що ті чи ті діти від природи «не музикальні», у них немає слуху і розвивати цього безперспективно – не можна.
У кожної дитина можна пробудити любов до музики, розвинутиподаровані природою музичний слух та голос. Це засвідчує життєва практика й наука.
Тож нехай для педагогів та батьків стануть дороговказом такі гасла : «Немає нездібних – є ті, хто опановує по-іншому! Немає імпульсивних – є безпосередні! Немає повільних – є розважливі! Немає ледачих – є розслаблені! Немає боязких – є обережні! Немає гіперактивних- є енергійні! Немає дратівливих – є чутливі! Немає впертих – є наполегливі! Немає необдарованих – є ті, які розквітнуть згодом!»
Підготувала: музичний керівник Шиляєва Л. М.