Технологія «Стіни, стеля та підлога, що говорять» – це система візуалізацїї інформації в інтер’єрі дитячого садка, яка допомагає занурити дошкільників і дорослих в освітній простір. Сутність технології полягає в тому, що кожен має змогу бути повновладним господарем свого персонального простору. Адже коли дитина отримує необхідну інформацію, вона сама планує свою діяльність.,
Для того щоб підвищити ефективність технології, слід впроваджувати її на засадах діяльнісного підходу. Зокрема, створити у дитячому садку елементи освітнього середовища відповідно до п’яти структурних компонентів цього підходу – мотивація, свобода вибору, дія, результат, рефлексія.
|
Компонент |
Елементи середовища та приклади взаємодії з ними |
|
Мотивація |
|
|
Свобода вибору |
|
|
Дія |
• правила — обговоріть із дітьми певні правила, яких мають дотримувати всі в групі — і діти, і дорослі; запропонуйте дітям намалювати умовні позначки, які нагадуватимуть про правила |
|
Результат |
• «Хочу похвалитися» — виділіть місце в групі, де діти виставлятимуть свої поробки, картини — усе, що вони зробили власними руками та за що їх можна похвалити |
|
Рефлексія |
|
Як працювати за технологією.
Наповнити освітнє середовище дитячого садка цікавими елементами — це лише половина справи. Потрібно, щоб такі елементи були динамічними та спонукали дітей до різних видів діяльності. Для цього застосовується фокусний формат, зонування простору, створення ігор та іграшок власноруч і регулярне поповнення обладнання.
Зміна фокусу
Створення у розвивальному середовищі певного фокусу —розгорнуту насичену, нову та цікаву для дітей діяльність і приділіти їй найбільше уваги. Перевага фокусного формату освітнього середовища полягає в тому, що те саме обладнання можна використовувати з різних позицій.
За столами діти можуть грати в настільні ігри; накинути покривало та створити халабуду. Під столами — намалювати смугу перешкод або натягнути мотузку між ними. Або перевернути столи догори дриґом, натягнути на ніжки харчову плівку та малювати фарбами.
Зонування простору
Для оптимізації простору можна зонувати групу консолями, низькими шафками, столиками, ширмами. У зонах має перебувати не більше п’яти дітей. Це дасть змогу мінімізувати конфлікти між вихованцями та надасть їм відчуття затишності в маленькому просторі обраного для гри куточка.
Для того щоб зробити середовище поліфункціональним, можна зонувати його за допомогою ширм, які легко встановлювати, прибирати та переставляти. Це приверне увагу дітей до тієї чи тієї функції елементів розвивального простору відповідно до ситуації.
Створення власних ігор та іграшок
Готові іграшки та ігри за своїми розвивальними властивостями поступаються конструкціям, які створили учасники освітньої взаємодії. Адже власні ігри та моделі не нав’язують дітям готового образу, а дають змогу творити його під час гри.
Для будівельних ігор пропонуйте дошкільникам дерев’яні дощечки та палички, а не кубики правильної форми чи конструктори з готових блоків. А для сюжетно-рольових виготовте посуд із природного матеріалу — дерева або глини.
Аналіз наповнення
Освітнє середовище, в якому діють дошкільники, має бути невичерпним, інформативним і містити як відомі дітям компоненти, так і невідомі, які стимулюватимуть пізнавальний розвиток. Тож регулярно поповнюйте обладнання в куточках. При цьому враховуйте тему тижня та поступово ускладнюйте наповнення відповідно до програми та знань дітей.
Отже, технологія «Стіни, стеля та підлога, що говорять» дає змогу опосередковано навчати дітей — поки вони грають або пробігають повз. А відтак вони застосовуватимуть отриману інформацію, щоб самостійно організувати свою діяльність. Однак щоб рівень інформативності середовища був високим, педагоги мають постійно урізноманітнювати тематику, оновлювати обладнання та змінювати простір. А також організовувати середовище так, щоб спонукати дітей до активних дій: розгорнути, відкрити, використати для гри.