Рухова активність дітей дошкільного віку

 

Наближається холодна пора, але значення прогулянки для здоров’я духу й тіла дитини не зменшується. І саме тоді, коли на дворі вже не тепло, для оптимального розвитку дітей, збе­реження терморегуляції важливо правильно організовувати їхню діяльність на свіжому повітрі.

Основою різнобічного розвитку дитини дошкіль­ного віку є, безперечно, її повноцінний фізич­ний гарт. Зміцнення здоров’я, удосконалення робо­ти всіх фізіологічних систем дитячого організму, на­буття рухового досвіду забезпечується цілим комплексом загартувальних процедур та різномані­тними формами роботи з фізичного виховання.

Ми прагнемо, щоб діти отримували задоволення від самої рухової діяльності, дістали насолоду від виконання фізичних вправ і досягнутих результатів у власному фізичному вдосконаленні.

Життя – це рух

Загальновідомим є твердження науковців у галу­зі фізіології, що однією з особливостей розвитку дитини-дошкільника є її природна потреба в русі. Ві­домий лікар М. Амбодік іще в XVIII ст. наголошував: “Недостатність у рухах тіла є основ­ною причиною повільного народження дитячого тіла. Нерухоме перебування на одному місці будь-якій людині, а особливо малюкам, заподіює велику шко­ду. Тіло без руху подібне до стоячої води, що пліс­нявіє, псується і гниє”.

Розрізняють довільну рухову активність, що проявляється в процесі самостійної рухової діяль­ності дітей, та цілеспрямовану – в процесі прове­дення організаційних форм роботи фізичного вихо­вання, де рухова активність нормується за обсягом та інтенсивністю рухів, а також за тривалістю рухо­вого компонента в режимі дня. Обсяг, зміст і мотор­на щільність довільної та цілеспрямованої рухової активності дітей під час перебування їх у дитсадку становлять руховий режим дошкільного навчаль­ного закладу.

За результатами досліджень Е. Вільчковського, встановлено норми оптимального рухового режиму з урахуванням функціональних потреб дитячого ор­ганізму та пори року: влітку – 18-20 тис. кроків на день, восени – 15-16,5; взимку – 16,5-18 та навес­ні – 16-17,5.

За твердженням О. Сударєва, гігієнічною нормою є такі величини рухової активності, які повністю за­довольняють біологічну потребу в русі, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню здоров’я дітей та їхньому гармонійному розвитку. За його визначенням, стан організму при нормі рухової активності характеризується таки­ми показниками: добра резистенція до негативних впливів з боку зовнішнього природного середовища;

Ø  низький, рівень захворюваності;

Ø  високий рівень функціональних можливостей;

Ø  адекватність реакцій на фізичні навантаження;

Ø  висока фізична працездатність;

Ø  помірні енергетичні затрати при м’язовій діяльності;

Ø  рівномірність у розвитку основних рухових якостей.

У період дошкільного дитинства вкрай актуально розвинути в дітей такі фізичні якості, як спритність, сила й витривалість. Здорову дитину легше вихо­вувати, вона швидше оволодіває необхідними вмін­нями та навичками, краще пристосовується до змін навколишніх умов. І якщо враховувати анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дитини, можна в потрібному напрямку впливати на розвиток дитячо­го організму.

Недостатність рухової діяльності, навпаки, призво­дить до кволості, ослаблює організм і його стійкість до різних захворювань. Малорухливість (гіподина­мія) негативно позначається на розумовому розвит­ку, знижує працездатність. Це свідчить про тісний взаємозв’язок розумового та фізичного розвитку.

Руховий режим

Щоденне виконання фізичних вправ, участь у рухливих іграх, тривалі прогу­лянки є необхідною умовою створення оптимального рухового режиму, який відповідав би біологічній потребі орга­нізму дитини. Фізичні вправи з дошкіль­нятами треба проводити за певною системою. На початку дня після сну дитина має виконати ранкову гімнас­тику, що має оздоровлювальний вплив, особливо якщо вона проводиться на сві­жому повітрі. Коли на вулиці прохолод­но, то в першій вправі комплексу треба “розігріти” дітей, використовуючи для цього тупотіння ногами на місці, ходь­бу з високим підніманням колін, кілька підстрибувань або короткі пробіжки. У середині комплексу можна повторити “розігрівальні” вправи. Дрібне приладдя в умовах прохолодної погоди залучається менше, бо дітям в рукавичках незручно ним користуватися. Вихователь виконує вправи разом з дітьми і цим підтримує бадьорий темп. Однак найсуттєвіше значення для створення повноцінного рухового режиму мають рухливі ігри, зокрема на прогулянці. Взагалі прогулянка – най­сприятливіший час для проведення різноманітних вправ та ігор. Засоби фізичного виховання в такому разі добираються з урахуванням пори року та                погодних умов, раціонального використання обладнання і фізкультурного інвентарю на майданчику.

Природа живить дух і тіло

Гігієністи, фізіологи і педагоги довели велику цін­ність поєднання фізичних вправ з використанням природних факторів. Ю. Аркін зазначав, що “…в нав­колишньому середовищі дитячий колектив має зна­ходити не тільки обстановку і матеріал, пристосовані до його сил, до його інтересів, до його розвитку, але він має в ній знаходити джерело збуджень, які від­крили б перед ним нові, доступні для нього форми активності”. Цим джерелом є прогулянки до лісу, поля, у річки. Простір, свіже повітря, п’янкий запах трав і квітів, зелені шати дерев, щедре сонце – все це ство­рює емоційне піднесення, дає змогу дітям радісно задовольняти свою потребу в русі з максимальною користю для їхнього розвитку, зміцнення здоров’я, підвищення працездатності й опірності організму.

Прогулянки сприяють різнобічному розвитку особистості дитини, зокрема виробленню таких моральних рис характеру, як витримка, дисциплі­нованість, вміння допомогти товаришеві, зміцнюють почуття колективізму й відповідальності не тільки за свої вчинки, а й за вчинки інших. Кожна прогулянка збагачує їхні знання, уяву, пам’ять, мову, вчить їх помічати і слухати, допомагає розвивати розумові здібності, виховувати естетичні почуття. Дошкільня­та вчаться розуміти красу навколишньої природи, радіти їй і берегти її.

Отже, життя – це рух, рух – це спорт!