Комунікативно-освітній простір ЗДО: поєднуємо форми, формати, режими
Комунікативний простір закладу дошкільної освіти розуміємо як певну систему комунікативних взаємодій, яка реалізується нинішніх воєнних реалій у синхронному або асинхронному режимі, форматі онлайн або офлайн, в очній чи дистанційній формі. В умовах дистанційної або змішаної форми організації освітнього процесу можуть сполучатися будь-які режими і формати взаємодії.
Асинхронний режим передбачає можливість доступу до розвивальних відео та інших матеріалів у зручний для дітей і їхніх батьків час. Говорячи про синхронний режим, маємо на увазі, що заняття проводяться очно: коли і діти, і педагог перебувають у безпосередньому контакті у суспільному фізичному просторі, і спілкування відбувається у форматі офлайн, без залучення комп’ютера.
У сучасній освіті цим терміном визначають формат комунікації, яка відбувається в просторовій близькості її учасників. Такий формат визнано найкращим, особливо для взаємодії з дошкільниками, оскільки у просторовій близькості і створюються важливі умови для задоволення потреби дітей у спілкуванні, виникнення позитивних емоційних переживань.
Заняття в офлайн-форматі передбачають, що його учасники не тільки під’єднані до інтернет-мережі, а й перебувають на зв’язку одне з одним у режимі реального часу. Найбільш поширеною формою проведення таких занять є відеоконференції. Якщо здійснюється запис таких занять і організовується доступ до них, додатково реалізується й асинхронний режим.
Педагогам ЗДО можна безкоштовно організувати відеоконференції на платформах Moodle i Google Classroom, Zoom, а також Microsoft Teams, Google Meet Skype. Окрім занять з дітьми, за допомогою цих ресурсів можна проводити консультації для батьків, батьківські збори, а також педагогічні ради, збори трудового колективу.
Сучасні педагоги опанували такий інструмент дистанційної організації освітнього процесу як запис авторських відеороликів і нині надають доступ до них через мережу ютуб або розміщують відео фрагментів занять, бесіди, світлини, малюнки дітей, надіслані їхніми батьками, на сторінках закладів дошкільної освіти у фейсбуці, ЮНІСЕФ разом з Міністерством освіти і науки України пропонує на ютуб-каналі UNICEF Ukraine «Дитячий садок онлайн НУМО» відеозаняття для дітей дошкільного віку, розроблені на основі Платформи розвитку дошкільнят НУМО.
Отже, сьогодні основні лінії комунікативних взаємодій, які відбуваються у ЗДО: спілкування між педагогами і дітьми; спілкування між педагогами і батьками; спілкування педагогів між собою – кожна з яких має свою специфіку, повністю або частково реалізується засобами онлайн-комунікації: за допомогою відеоконференцій, чатів, форумів, електронної пошти, соціальних мереж, служб обміну миттєвими повідомленнями та мобільних застосунків на кшталт Viber, Telegram.
Різноманітні комунікативні взаємодії, учасниками яких є діти, способи мовленнєвої комунікації, які використовують педагоги, характеристики мовлення дорослих – працівників закладу, які перебувають поряд із дітьми, утворюють комунікативно-мовленнєве середовище закладу. І його мета – не тільки сприяти комунікативному розвитку вихованців, надавати приклад грамотного нормовідповідного українського мовлення, а й створити найкращі мовні умови для здобуття освіти, забезпечити психологічно-комфортне перебування дітей у ЗДО. Реалізувати останнє завдання покликане спілкування педагогів із дітьми, важливою складовою якого є мовленнєва комунікація.
Місце емоцій у педагогічному спілкуванні з дітьми: знімаємо напруження і поліпшуємо настрій.
Ідеться передусім про прояв педагогом позитивного ставлення до дитини і відповідних емоцій: радості, впевненості, задоволення, довіри, прихильності, поваги, гордості, ніжності, любові. Нейтральне або виразно байдуже ставлення педагога не залишається не поміченим дитиною, і реакцією на нього є безрадісний, пригнічений, а згодом байдужий стан і відповідне ставлення до всього, що буде їй запропоновано у ЗДО.
З огляду на підвищену емоційну вразливість малюків загалом та негативні емоційні переживання, розлади, викликані обставинами війни, встановлення емоційно-психологічних зав’язків між вихователькою і дітьми, спрямованих на прийняття і підтримку, є вкрай необхідним. Важливо постійно, стабільно проявляти позитивне емоційне ставлення: доброзичливу увагу, дружнє спілкування, турботу, любов. Адже потреба малят в емоційній близькості з дорослими є постійною, а не епізодичною чи періодичною. Важливо також бути уважними до ситуативних станів нехарактерних реакцій дітей, своєчасно надавати їм допомогу, намагатися зменшувати стресогенні впливи та компенсувати психічні сили, витрачені на їх подолання.
Щоб максимально зберегти щасливе дитинство і психічне здоров’я малят, дорослі мають оберігати їх від інформації про воєнні події, дбати про те, щоб у переживаннях дітей домінували позитивні емоційні стани. Важливо сприяти позитивному сприйняттю дітьми свого життя, попри ті можливі негативні зміни, які в ньому відбулися: розлука, зміна місця проживання тощо. Дбати про забезпечення емоційного благополуччя дітей повинні передусім батьки і, звісно, педагоги, адже вони також належать до кола найближчих до малят людей.
Вчимося слухати дитину
Якщо дитина сама прагне говорити про пережите, її треба підтримати в цьому, використавши певний вид слухання: нерефлексивне, рефлексивне або емпатійне.
Нерефлексивне слухання використовують тоді, коли дитині необхідно висловити свої почуття. Її розповідь можна супроводжувати короткими репліками: «Розповідай далі, будь ласка», «Я слухаю тебе», «Так, розумію тебе».
Під час рефлексивного слухання використовуються уточнювальні запитання, перефразування («Зі сказаного тобою я зрозуміла, що …»), узагальнення основних думок дитини для з’ясування правильності розуміння сказаного («Отже, ти хочеш …», «Ти вважаєш, що …»).
Мета емпатійного слухання – зрозуміти, які психотравмівні події пережила дитина; які почуття, емоції пов’язані з тим, про що йдеться; підтримати малюка, дати йому зрозуміти, що проблема, яка його турбує, важлива. Можуть бути використані прийоми рефлексивного слухання: уточнення, переказ, перефразування.
З кожною розповіддю про пережите дитина відчуватиме все більше полегшення, спогади вже не справлятимуть суттєвого впливу на її емоційний стан.
Поради щодо спілкування з дітьми в онлайн-режимі
Щоб участь дітей в онлайн-занятті максимально відтворювала природну атмосферу спілкування, а перегляд відеороликів стимулював їх до комунікативної та пізнавальної взаємодії з вихователькою, був максимально інтерактивним, хочемо запропонувати кілька порад щодо організації взаємодії.
Діти:
-
на привітання виховательки – змахують рукою у відповідь, вітаються вголос;
-
на знак згоди – кивають головою або піднімають обидві руки вгору, вголос промовляють: «Так»;
-
у разі незгоди – хитають головою чи навіть тупають ногами, промовляють уголос: «Я не згоден / не згодна!»;
-
щоб «упіймати» правильну відповідь із кількох запропонованих чи зроблену вихователькою помилку – плескають у долоньки;
-
щоб виразити своє задоволення, позитивні емоції по завершенні заняття – з’єднують великі пальці й притулюють зігнуті інші пальці обох рук один до одного, утворюючи «сердечко».
Вихователька:
-
робить паузу після запитання, приклавши руку до вуха, імітує слухання відповідей;
-
заохочує дітей поміркувати над запитанням, запропонувати власні відповіді;
-
пропонує свою допомогу: «Ви пригадуйте, а я вам буду допомагати»;
-
реагує на ймовірні відповіді дітей: «Можливо, хтось сказав …?», «То яка правильна відповідь?» – і формує відповідь сама;
-
хвалить дітей за те, що вони уважні, пригадують, міркують, відповідають, активні під час перегляду.
Сьогодні, як ніколи, малята потребують спілкування з дорослими та одноліткам. І наше завдання – організувати якомога комфортніший комунікативно-освітній простір, де кожна дитина відчуватиме безпеку, підтримку, розуміння і любов.