Компетентність можлива лише у якій-небудь діяльності. Так, компетентність у тій чи іншій діяльності – це набір знань, умінь та навичок, що дають змогу людині успішно її виконувати. Але без досвіду виконання діяльності бути компетентним у ній неможливо.
Результати одного наукового дослідження засвідчили, що успішних і компетентних фахівців характеризують такі дев’ять якостей:
- відповідальність;
- організованість;
- урівноваженість;
- кмітливість;
- інтелектуальна ефективність;
- активність;
- товариськість;
- культурність;
- освіченість.
Тоді як для некомпетентних людей властиві нетерпимість, самовпевненість, нездатність до самореалізації, імпульсивність і впертість.
Компетентнісний підхід в освіті є спробою відмовитися від книжково-абстрактного знання як центру і сенсу будь-якої освіти. Він передбачає визнання того, що справжнє знання – індивідуальне і формується завдяки досвіду власної діяльності. Тож у контексті компетентнісного підходу завдання освіти не в тому, щоб «нашпигувати» дитину тими чи іншими знаннями, а в тому, щоб зробити її діяльність успішною, навчити знаходити індивідуальну дослідну компетентність у будь-якій справі, яку вона робить.
Будь-яка діяльність потребує певного рівня компетентності. Але ця компетентність не може бути задана заздалегідь. І продіагностувати її можна тільки у процесі діяльності.
Для цього всі необхідні для кваліфікованого виконання тієї чи тієї роботи знання, навички, уміння, якості та здібності позначають як «компетенції» – цеглинки, із яких складається компетентність.
Іншими словами, ключові компетенції – це ключ до становлення компетентності. Сформованість ключових компетенцій означає, що людина має якийсь особливий ресурс досягнення високого рівня компетентності в будь-якому виді діяльності.
Нині питання поліпшення якості освіти все частіше розглядають як питання забезпечення компетентнісного підходу в освіті. Розуміючи якість дошкільної освіти як співвідношення між запитом і ступенем його задоволення, ми повинні враховувати, що індивід, суспільство і, нарешті, держава по-своєму формують запит до системи освіти.
Проте слід зазначити, що в сучасних дошкільних закладах має місце невиправдане захоплення предметним навчанням, що обумовлено цілою низкою причин:
- по-перше, батьки як замовники послуг дошкільної освіти трактують підготовку дитини до школи як навчання читання та письма (часто адміністрація дошкільного навчального закладу та шкіл розуміє цей процес так само);
- по-друге, більшість програм державного рівня містить чітко вибудувані завдання навчання, тоді як інші аспекти дошкільної освіти, на жаль, не опрацьовані там так само детально;
- по-третє, педагог має недостатню кваліфікацію.
Дошкільна освіта має бути спрямована на формування елементів ключових компетенцій, які стануть підґрунтям для роботи системи початкової освіти в цьому напрямі.
Сформовані ключові компетенції дають змогу індивіду:
- вивчати – уміти розв’язувати проблеми, самостійно навчатися, отримувати користь з власного досвіду, упорядковувати свої знання і пов’язувати їх між собою;
- шукати – опрацьовувати різні бази даних, консультуватися з експертами, одержувати й обробляти інформацію;
- думати – встановлювати взаємозв’язок між минулими і поточними подіями, критично ставитися до того чи того аспекту розвитку суспільства, уміти протистояти, займати певну позицію в дискусії, формулювати свою думку, оцінювати погляди інших;
- братися за справу – включати в проект, нести відповідальність за свою роботу, уміти організовувати її;
- адаптуватися – уміти використовувати нові технології та комунікації, знаходити нові варіанти розв’язання питань.
Розмежовуючи поняття «компетність» і «компетенція» за основу потрібно взяти досвід дитини.
Досвід – своєчасна сукупність способів діяльності. Його елементами і складовими є:
- знання про довкілля, способи дії;
- власне досвід, який можна поділити на матеріалізований (практичний) і той, що формується під час мислення;
- досвід емоційно-ціннісного ставлення до дійсності, який містить все, що стосується мотивації.
Отже, компетенція – це можливість діяння, активна позиція, за якої дитина знає, може й хоче щось зробити.
Формування в дітей ключових компетенцій, тобто особистісно усвідомлюваної системи знань, умінь, навичок, що увійшла в суб’єктивний досвід може бути використана в різних видах діяльності та під час розв’язання низки життєво значущих завдань, має стати головним завданням дошкільного закладу.
Підотувала: вихователь-методист Романович Т. Є.