Одні вважають, що потрібно починати готувати малюка з трьох років, інші – за рік до вступу до школи. Але усе дошкільне життя дитини – це і є підготовка до школи. Найголовніше – не впадати в крайності, не перестаратися із заняттями, викликавши заздалегідь відразу до навчання. Але і не пускати усе на самоплив, сподіваючись лише на ЗДО.
Оцінити розвиток майбутнього першокласника можна і самому. Спеціальні тести цілком доступні, але одна, окремо взята методика, не дозволяє повністю оцінити усі сторони розвитку дитини. Та все ж така перевірка покаже, над чим варто ще попрацювати.
Дитину вважають неготовою до школи, якщо вона:
· налаштована виключно на гру;
· недостатньо самостійна;
· надмірно збудлива, імпульсивна, некерована;
· не уміє зосередитися на завданні, зрозуміти словесну інструкцію;
· мало знає про навколишній світ, не може порівняти предмети, не може назвати узагальнювальне слово для групи знайомих предметів та ін.;
· має серйозні порушення мовного розвитку;
· не вміє спілкуватися з однолітками;
· не хоче контактувати з дорослими або надто розв’язна.
Зазвичай, коли говорять про готовність малюка до школи, мають на увазі головним чином його інтелектуальний розвиток. Але є ще одна важлива сторона – психологічна готовність дитини. Ось на які моменти варто звернути увагу:
· важливо, щоб до школи у дитини був досить різноманітний досвід спілкування з дорослими і дітьми. Надавайте малюкові можливість попрактикувати у встановленні нових контактів;
· деякі діти губляться, не маючи навички «виживання в натовпі». В якості тренування час від часу можна узяти сина або дочку на розважальний захід, відвідати з ним вокзал, проїхати в громадському транспорті;
· не секрет, що не завжди оточення доброзичливе і повне розуміння. Навчайте дитину не розгублюватися, коли її критикують. Готуйте її до того, що в школі вона може зіткнутися і з негативними оцінками своєї роботи. Тобто, вдома важливо мати досвід і похвали, і осуду. Головне, щоб малюк розумів: критикуючи його, ви даєте оцінку не його особі в цілому, а конкретному вчинку. Прекрасно, якщо вироблена досить стійка позитивна самооцінка. Тоді на зауваження або на не високу оцінку учителя дитина не образиться, а старатиметься щось змінити;
· важливо для дитини уміти висловлювати свої потреби. Вдома оточення розуміє її з півслова або за виразом обличчя. Не варто чекати того ж від учителя або однокласників. Навчайте малюка повідомляти про свої бажання словами, організовуйте такі ситуації, коли йому потрібно попросити про допомогу незнайомого дорослого або дитину;
· у школі малюк нерідко потраплятиме в ситуації порівняння з однолітками. Варто ще до школи постежити за ним в іграх, що включають момент змагання, конкуренцію, оцінити чи правильно він реагує на успіх інших, на свої невдачі;
· старайтеся, щоб дитина звикала працювати самостійно, не вимагала постійної уваги і заохочення з боку дорослого. Адже на уроці учитель не зможе приділити кожному однакову увагу. Поступово переставайте хвалити дитину за кожен крок в роботі, а хваліть за готовий результат;
· привчайте малюка спокійно сидіти і працювати впродовж певного часу. Включайте в розпорядок дня найрізноманітніші заняття, чергуючи спокійну роботу за столом з рухливими іграми. Особливо це важливо для збудливої, рухливої дитини. Поступово вона звикне до того, що на все свій час. Тоді буде здатна і в школі дочекатися перерви.
· слід заздалегідь формувати у дитини елементарні навички роботи на уроці. Наприклад, навчайте дитину правильно тримати олівець, орієнтуватися на сторінці зошита або книги, уважно слухати інструкцію і виконувати її, відлічувати потрібну кількість клітинок і т. д.;
· Варто пам’ятати, при вступі до загальноосвітньої школи дитина не зобов’язана уміти читати, писати або рахувати. Та все ж новий важливий період у своєму житті краще розпочинати з відчуття «я знаю, я вмію, я можу» , а не «я не умію нічого, що уміють інші діти».
В скільки ж років потрібно віддавати дитину до школи?
Проблема готовності дитини до школи існувала завжди. Її намагаються. розв’язати вчені всіх країн. То в якому з ж віці краще йти до школи? Методи навчання вдосконалюють, сучасні діти розвиваються швидше… Може, не варто засиджуватися вдома – нехай краще йдуть навчатися раніше? Але, з іншого боку, якщо маленька дитина не готова, то чи не стане систематичне навчання занадто важким і чи не зашкодить здоров’ю? Адже діти, не готові до систематичного навчання, важче й довше адаптовуються до школи, у них частіше виникають негаразди в навчанні. Серед них значно більше тих, хто не встигає за програмою не тільки в початковій школі, а й у старших класах. Звідси й проблеми зі здоров’ям, нервово-психічні порушення.
Уже наприкінці дошкільного віку в дитини формується бажання перейти до значущої діяльності, що стає передумовою готовності до навчання.
Почувши від педагогів, що необхідними умовами готовності до школи є знання того і того, батьки у своїх стараннях не знають міри, а можливостей дітей не беруть до уваги. Іноді діти знають усі сузір’я, але не знають, на якій вулиці вони живуть. Важлива прикмета інтелектуальної готовності до школи – не просто розрізнені знання, уявлення про предмети і їхні властивості, а перш за все – вміння бачити зв’язки і закономірності, бажання дитини зрозуміти, що, як і чому.
Дитину можна і треба вести в школу в тому віці, коли у неї сформувалися три сфери, що показують готовність дитини до школи:
· інтелектуальна. Це дуже важливий показник, пов’язаний з розвитком уявних процесів – здатністю узагальнювати, порівнювати і класифікувати об’єкти, визначати причинно-наслідкові зв’язки і робити висновки;
· мотиваційна. Не можна плутати просте бажання дітей ходити з різноколірним рюкзаком, красивими ручками і пеналом з справжнім прагненням до знань;
· сфера довільності, коли дитина сприймає не лише те, що хочеться, але і те, що потрібно, а також уміння наслідувати правила і вказівки дорослого.
Тільки при сукупності цих трьох сфер дитина готова до шкільного навчання.
Дитина йде до школи: радощі й турботи.
Часто доводиться чути: «Хто ж має готувати дитину до навчання у школі, хто відповідає за успішність у початкових класах – батьки, сім’я, вихователі дитячого садочка, вчителі, школа?»
Більшість дошкільнят відвідує дитячі садки або ж підготовчі заняття при школах, ліцеях, гімназіях, і батьки сподіваються на те, що дітей до школи підготують вихователі, вчителі. Проте, як показує досвід, жоден найкращий дитячий заклад – ані дитячий садок, ані початкова школа (підготовчі заняття) – не можуть замінити сім’ї, сімейного виховання.
Якщо мамі не цікаво, не портрібно і дитині?
У дитячому садку та на підготовчих заняттях дітям прищеплюють багато корисних навичок, навчають малювання, усного рахунку, письма і читання. Але, якщо заняттями дитини не цікавляться в сім’ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі.
Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, перестають бути щирими й відвертими. І навпаки, інтерес батьків до справ дошкільнятка надає особливого значення всім досягненням дитини. Допомогу у подоланні перепон, які виникають під час виконання будь-яких завдань, наші діти завжди приймають із подякою – і це сприяє зближенню між батьками та дітьми.
Крок за кроком, проявляючи велике терпіння, йдіть разом зі своєю дитиною далі й далі стежиною знань, і з кожним наступним кроком відчуватимете міцніше підґрунтя. Допомагайте – це основне! І вогник пізнання нового, вогник цікавості, радості й щастя світитиме в дитячих очах…
Як допомогти дитині адаптуватися до школи.
Фахівці вважають, що перші місяці в школі – найскладніший час у житті багатьох учнів. Як зробити так, щоб дитина почувалася комфортно в нових умовах, як допомогти адаптуватися?
Якщо ви знаєте, що ваш малюк складно пристосовується до нових умов, то обов’язково візьміть відпустку на декілька тижнів. Тоді й адаптація минатиме значно легше: ви зможете раніше забирати дитину після уроків, не залишаючи її у групі продовженого дня, і матимете час поспілкуватися про те, що сьогодні було в школі. Спочатку вам доведеться робити з першокласником уроки, а це дуже важливо, адже навчити дитину самоорганізації просто необхідно.
Про що потрібно запитати дитину в її перший шкільний день?
Як звати твою вчительку?
Як звати твого сусіда (сусідку) по парті?
Що нового ти дізнався сьогодні в школі?
Що тобі було незрозуміло? (Якщо зможете, то поясніть дитині самі, а якщо ні – не забудьте повідомити про це вчительку.)
З ким зі своїх однокласників ти вже познайомився? Які уроки у вас були? Чи було тобі цікаво?
Попросіть дитину переказати стисло те, про що їй розповідали на уроці. Станьте для своєї дитини підтримкою і однодумцем.