Проблема адаптації малят до дитсадка завжди була актуальною, нині ж набула ще більшої гостроти і стосується не лише раннього віку. Діти приходять у нові колективи, до незнайомих вихователів і потребують особливої підтримки.
Збори до садочка — важливий ритуал. Перший час дитині буде легше ходити до садка з “другом” — улюбленою іграшкою. Якщо це неможливо, бажано наповнити простір речами, які будуть емоційною опорою для дитини:
-
це може бути рушничок, на якому мама вишила її ім’я (можна проговорити це заздалегідь: щоразу, коли малюк витиратиме ручки, він ніби торкатиметься матусиної долоні);
-
вишита серветка на обід, торбинка для піжами, яку пошила матуся;
-
можна дати дитині із собою щось особисте, що має запах маминих парфумів, скрутити ляльку-оберіг із маминого носовичка, яку дитина візьме в кишеньку, до спальні.
Одяг має бути зручним, зокрема для одягання-роздягання. Наприклад, горловина не має бути затісною — треба уникати загострення страхів. Не забуваймо, що для дитини входження в новий простір уже є величезним навантаженням. Тож варто максимально спростити ті речі, які можна, у побутовому сенсі.
Буде чудово відсвяткувати перший день у садочку. Можна подарувати дитині подарунок, про який вона мріяла.
Як правило, найважчий день адаптації— третій. Тож дорослим треба набратися терпіння.
Упродовж першого тижня бажано приводити малюка на півдня. Якщо дитина проситься залишатися довше — можна спробувати. Але треба пам’ятати, що така зацікавленість і емоційне піднесення, дуже ймовірно, різко зміняться в протилежний бік, бо адаптація — процес доволі тривалий.
Взагалі, проживання адаптації дітьми можна умовно поділити на три типи. Перша — проблеми з пристосуванням починаються одразу. Друга — цей пік припадає на 2-3-й тиждень перебування в дитсадку. За третього типу видимих гострих поведінкових змін не виникає.
Не забуваймо і про “синдром понеділка”, який може особливо гостро проявлятися в перші місяці. Тут підтримкою може стати, знову ж таки, якийсь ритуал у формі гри. Наприклад, батьки цілують дитину в долоньку, і дитина “складає поцілунки в кишеню”. Згодом, коли їй стає сумно, вона “дістає собі поцілунок із кишеньки”.
Також можна пообіцяти, що після садочка ви приємно проведете час разом: підете до дитячого кафе, на улюблений майданчик тощо.
Дуже важливий момент — передача малюка виховательці. Діти завжди наслідують дорослих, їхня емпатійність до стану батьків майже стовідсоткова. Тому саме дорослий своїм станом налаштовує дитину на відповідне ставлення до дитсадка і педагогів. Важливо спокійно, доброзичливо привітатися, представити виховательку як людину, яка зможе відповісти на всі запитання дитини, яка дбатиме про неї. Не забудьте сказати, що за нагальної потреби вихователька зателефонує, і ви зможете приїхати. Що коли виникає якась проблема (хочеться в туалет, щось болить), треба відразу звернутися до педагогині, і вона допоможе. Необхідно щоразу говорити маляті, коли ви його заберете — після сну, після обіду, після прогулянки. 1 не забудьте розповісти йому, що в садочку діти не залишаються на ніч.
Заздалегідь потрібно відверто розповісти виховательці про основні особливості, звички дитини. Так їй буде легше правильно реагувати і надавати допомогу вашому малюкові.
Якщо дитина вас не відпускає, придумайте якийсь ритуал у формі гри, наприклад, малювання сердечка у повітрі. І це має стати “крапкою”: ви попрощалися і йдете. Ніколи не “тікайте” від дитини в період адаптації — це сформує недовіру. Навпаки, пояснюйте все з любов’ю, наголошуючи, що навіть коли ми певний час проводимо не разом, щось нас об’єднує. Що коли ми зустрінемось, на нас чекає щось цікаве.
Звикання до нового середовища — велике навантаження на дитину. Причому не тільки емоційне, а й фізичне. Тому цілком нормально, якщо в період адаптації дитино більш вередлива і може частіше хворіти.
Тож наберімося терпіння і зростаймо разом із малечею.