- Визначальний
Свято – це радість. Мабуть, тому воно співзвучне слову «сяяти». Чи завжди на святі в дитячому садку сяють очі наших вихованців? На жаль, ні. Тенденція демонструвати досягнення майстерності музичного керівника та вихователя, коли діти бездоганно виконують пісні й танці, декламують вірші – зазвичай призводить до того, що діти і педагоги передчасно виснажуються.
Тому проводити репетиції тоді, коли діти, скажімо, мають гуляти на майданчику – а це подекуди трапляється, – значить закладати бомбу сповільненої дії. На прогулянці дитина збагачується киснем, рухається. Без цього неможливий нормальний фізичний розвиток. Сучасні діти й так позбавлені повноцінного рухового режиму. Удома їм часто пропонують гаджети, замінюючи ними реальне спілкування і провокуючи «сенсорний голод». А в дитячому садку регламентують види діяльності, іноді не враховуючи вільний вибір. Як наслідок, це притуплює ініціативність дітей або провокує їх проявляти некеровану поведінку.
Як уникнути репетицій, але забезпечити свято цікавими для дітей номерами? Насамперед налаштувати на колаборацію керівників музичних, вихователів та батьків.
В умовах війни музика спрацьовує артпрактикою вивільнення емоцій дитини. Згадайте «Червону калину» у виконанні дівчинки, яка перебувала в сховищі. Згадайте сотні тривожних моментів, паніки й відчаю та свій стан, коли хтось починав співати чи лунала музика. Пісня, довільні рухи під музику знімають тонус м’язів, покращують емоційний стан. Тож рухатися й співати можна в групі, в сховищі, вдома. Якщо це робити щоденно, вокальні та музично-ритмічні навички сформуються гарантовано.
На користь відсутності репетицій спрацьовує й досвід аніматорів, яких часто зарошують на свята. Хіба вони проводять репетиції? Але діти на святі залюбки з ними співають, танцюють, грають. Чому? Тому що рухи – прості, а пісні – з часто повторюваними рефренами на кшталт «ла-ла-лей». Аніматори не вимагають синхронності, але неодмінно підбадьорюють кожного й тримають у фокусі уваги тих, хто комплексує. Саме ця вільність і свобода так приваблює дітей і забезпечує атмосферу радості.
- Ціннісний.
Радісній атмосфері свята не сприяє також і зациклення на костюмах. У кожного – свої статки. Тому варто подбати про елементи костюмів, які можна зібрати усім колективом закладу, підключивши родини вихованців. Знайдуться і маски, і капелюшки для принцес, і метелики для джентльменів, і бабусине віяло, і мамин весільний серпанок, і татова байкерська бандана, і безліч інших речей, які є в кожному домі та припадають пилом, очкуючи свого зіркового часу.
Елементи костюмів, декору, запрошення на свято, афішу можна готувати в групі під час художньо-продуктивної діяльності. І визначальною тут є не освітня програма (яка не є догмою, а лише орієнтиром), не планування на догоду перевіряльникам, а реальне життя й реальні потреби дітей.
Класикою жанру є типовий монтаж свята за загальноприйнятими нормами: вірш, пісня, танець, гра. І взагалі звично: батьки – глядачі, діти – актори , педагоги – на варті. Проте існує безліч варіантів, які дають змогу відійти від цього кліше й винести свято за межі музичної зали: свято-карнавал, свято-фестиваль, свято-ярмарок, свято-квест. А батьків можна зробити не лише спостерігачами, а й учасниками.
Дитині важливо, щоб під час свята тато й мама були поруч. І не просто сиділи, а активно брали участь у дійстві. Дієва порада: апелюйте до емоцій батьків. Проте не менторським тоном і не з підлещуванням. «Увімкніть» в собі актрису/актора. А сторітелінг – саме те, що стане у пригоді.
- Духовний
Кожне свято несе в собі не лише розважальний аспект, а й певні смисли. На теренах української державності в дев’яності роки минулого століття уся система освіти стала перед викликом формування національної ідентичності. Не оминули зміни й тематику свят у дитячих садках: вечорниці, Стрітення, Івана Купала, День Соборності, Державного Прапора, Покрова та інші – знайшли своє відображення в тематиці святкових ранків.
Чи все однозначно? Ні. Тому що свята мають свої смисли. Одні пов’язані з патріотичними мотивами, інші – з релігією, обрядовістю тощо.
Підміна понять у дитинстві карбується на все життя. Але найстрашніше те, що поверхневість, закладена в інтерпретацію певних свят, здатна спаплюжити сенс і духовну основу події. Здавалося б наприклад, ну що поганого у вечорницях? Діти одягнені в українські костюми співають народних пісень. Тут і вареники, і жарти. Насправді, вечорниці – давня українська традиція, згідно з якою хлопці й дівчата збиралися в хаті жінки-одиначки з метою знайти собі пару. Відповідно, і пісні, і жарти, і танці, і їжа – те, що потрібно. А от про доречність такого свята в дитячому садку варто поміркувати.
Педагоги мають усвідомити, що текст пісні дитина повинна розуміти. Текст має бути близький соціальному досвіду дитини, не порушувати екологію світу дитинства. Занурення дітей у дорослу обрядовість аж ніяк не сприяє формуванню національної ідентичності. Натомість, стимулює до раннього еротизму.
Вечорницям у дитячому садку є альтернатива: наприклад, свято національної кухні.
Те ж саме стосується й національного одягу. Ознаки «шароварщини» заполонили освітній простір. Однак національний костюм має свою філософію. Наприклад, українська хустка – символ жіночності. Її надягали жінкам, знявши весільний вінок, як символ втрати цнотливості. А дівчатка ходили зі стрічками. Хтось заперечить: навіщо так занурюватися. Насправді ця недбалість приводить до негативних наслідків. Це аналогічно тому, що ми дамо немовляті ковбасу з міркуванням: нічого страшного, колись все одно скоштує.
Релігійні свята – окрема тема для розмови. Усі вони несуть сенс глибинної віри, яку старанно плекають у сім’ї. Чому ми дозволяємо глумитися над Святим Миколаєм із Мир Лікійських, нарядившись у костюм нешанованого нині діда мороза? Ви уявляєте собі, щоб мусульмани, скажімо, наряджалися в пророка Мухамеда? В українській культурі є образ Морозенка. Ось і замінюйте ним діда мороза, якщо є таке бажання.
А Стрітення? Зустріч старця Симеона з маленьким Христом, яка утвердила віру в те, що все стається по волі Господній. Натомість змішали язичницькі обряди зустрічі весни з зимою, святкуємо казна що, спаплюживши і народні, і релігійні традиції.
Зустрічайте весну, милуйтеся підсніжником і першим паростком первоцвіту, слухайте весняну пісню синички і захоплюйтеся красою блакитного неба. Залюблюйте дітей у красу природи й просто святкуйте життя – це так важливо в сучасних реаліях! І тоді вони виростуть справжніми патріотами. Адже патріотизм починається з дбайливого ставлення до всього, що є в оточенні дитини: домівки, рідної вулиці, кішки, яка живе в під’їзді…
Зробіть свято краси в довкіллі, краси в природі, краси в людині, і в жінці зокрема. Свято мам – важливе. У світській традиції ми відзначали його восьмого березня, проте знаючи історичне підгрунтя та враховуючи реалії сьогодення, маємо право відмовитися від цієї дати. З релігійного погляду є свято Жінок Мироносиць, яке вшановуємо другу неділю після Великодня. А для святкування у дитячому садку варто згадати день Матері, який відзначаємо в травні. Його цінність полягатиме в тому, що наративом має стати шанування мами не лише у свято.
Для духовного стрижня важливим є відсутність гламуру, який так полюбляють використовувати під час модних сценаріїв сучасні педагоги. Просимо тонко відчути тендітність дитячої душі та не вносити у світ дитинства дорослість. Усьому свій час. Є безліч матеріалів, які допоможуть зробити дитяче свято тим стрижнем духовності, який обережно, не нашкодивши, резонуватиме до струн дитячої душі та в майбутньому відгукнеться високою духовною культурою.
- Змістовий
Будь-яке свято не обходиться без репертуару, – він, власне, і є змістом свята. Репертуар має бути виключно адаптований під дитяче виконання. Неприпустимим є репертуар дорослий: перероблені пісні, які не враховують діапазон дитячого голосу.
Екологічний підхід в освіті передбачає збереження феномену дитини й урахування принципу природовідповідності. Надмірне навантаження на голосові зв’язки та на руки, коли ми даємо не дитячі музичні інструменти, а ті, що призначені для дорослих; надмірні вимоги до відтворення складних танцювальних рухів – усе це провокує втрату інтересу дитини до музичної діяльності.
На що ж орієнтуватися в змісті свята, щоб воно було корисним? Орієнтирами має бути:
- український контент;
- дитячий репертуар пісень і танців;
- естетичний смак у підборі репертуару;
- уникання еротизму в піснях, танцях і конкурсах;
- відмова від вечорницького контенту;
- надання більшої самостійності та ініціативи дітям і батькам;
- почуття міри;
- післясвяття – рефлексійне коло.
Ці орієнтири зумовлені реаліями нашого сьогодення. Вони однозначні в інтерпретації й спрямовані на реалізацію дитиноцентризу.