Метою фізичного виховання є виховання здорового, життєрадісного, життєстійкість, фізично досконалого, гармонійно і творчо розвиненої дитини.
Відповідно до вікових, анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями фізичне виховання вирішує оздоровчі, освітні та виховні завдання. Вони спрямовані на формування у дитини раціональних, ощадливих, усвідомлених рухів; накопичення їм рухового досвіду і перенесення його в повсякденне життя.
Одна з головних завдань фізичного виховання – оздоровлення дитини.
Оздоровчі завдання спрямовані на охорону життя та зміцнення здоров’я дитини. Вони сприяють гармонійному психосоматичному розвитку, вдосконалення захисних функцій організму за допомогою загартовування, несприятливих впливів зовнішнього середовища, збільшення працездатності дитини.
Оздоровчі завдання конкретизуються з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку організму дитини і спрямовані на:
– Формування правильної постави;
– Своєчасне окостеніння опорно-рухового апарату;
– Формування вигинів хребта;
– Зміцнення зв’язкового-суглобового апарату;
– Розвиток гармонійного статури;
– Регулювання росту і маси кісток;
– Розвиток м’язів обличчя, тулуба, ніг, рук, плечового пояса, кистей, пальців, шиї, очей, внутрішніх органів – серця, кровоносних судин, дихальних м’язів.
Оздоровлення дитини передбачає також вдосконалення діяльності серцево-судинної і дихальної систем, розвиток вміння пристосовуватися до мінливої навантаженні і зовнішніх умов. Для цього необхідно в процесі фізичного виховання дитини розвивати в нього рухливість грудної клітини, збільшувати життєву ємність легенів, сприяти тренуванню механізмів терморегуляції, забезпечити тренованість нервових процесів, вдосконалювати діяльність рухового аналізатора, органів почуттів.
Крім оздоровчих завдань фізичне виховання включає в себе й освітні задачі.
Вони передбачають формування рухових умінь і навичок, розвиток психофізичних якостей (швидкості, сили, гнучкості, витривалості, окоміру, спритності); розвиток рухових здібностей (функції рівноваги, координації рухів).
У процесі фізичного виховання дитина:
– Набуває певну систему знань про фізичні вправи, їх структурі, оздоровчий вплив на організм;
– Усвідомлює свої рухові дії;
– Засвоює фізкультурну і просторову термінологію, отримує необхідні знання про виконання рухів, спортивних вправ та ігор;
– Дізнається назви предметів, снарядів, посібників, способи і правил користування ними;
– Дитина пізнає своє тіло, у нього формується тілесна рефлексія.
У процесі фізичного виховання здійснюються такі виховні завдання:
– Потреба у щоденних фізичних вправах;
– Вміння раціонально використовувати фізичні вправи в самостійної рухової діяльності;
– Придбання грації, пластичності, виразності рухів;
– Самостійність, творчість, ініціативність;
– Самоорганізація, взаємодопомога.
Завдяки фізичного виховання
– Створюються сприятливі умови для формування позитивних рис характеру (організованості, скромності, чуйності і т.п.);
– Закладаються моральні основи особистості (почуття власної гідності, справедливості, товариства, взаємодопомоги, відповідальності за доручену справу, вміння займатися в колективі);
– Здійснюється виховання вольових якостей (сміливість, рішучість, упевненість в своїх силах, витримка, наполегливість у подоланні труднощів, самовладання);
– Прищеплюється культура почуттів, естетичне ставлення до фізичних вправ.
Таким чином, фізична культура готує дитину до життя.