Ми не завжди знаємо, що сказати, щоб не заподіяти нового болю тим, хто постраждав за ці півсотні днів війни. Психолог радить, яких слів та дій краще уникати та на що слід орієнтуватися.
Як краще говорити з людьми, які постраждали від війни? Що казати, щоб не зранити ще більше та не завдати нового болю? Повноцінну пораду в цій історії не може дати ніхто, проте психологи знають, яких слів та дій краще уникати та на що слід орієнтуватися.
Багато людей говорять про те, що часом не беруться підтримати людину словом, бо не впевнені, чи потрібна їхня підтримка. Інші взагалі зізнаються, що бояться не знайти правильних слів, а які правильні – не знають. Один знайомий гештальт-терапевт з цього приводу порадив, що якщо ти не знаєш, що сказати людині, хоча твоє серце розривається від болю, то просто варто доторкнутися до потерпілого (тілесний контакт дуже важливий) та вимовити: “Я не знаю, які слова точно тобі допоможуть, мені важко їх підібрати, але я тут, поруч, і готовий тобі допомогти”.
Психолог Ганна Панфілова та об’єднання психологів підійшли до проблеми ширше та визначили п’ять порад – що слід говорити людині, яка постраждала від війни.
Порада 1. Не стверджуйте, що розумієте чужий пережитий біль
Якщо простіше, то не говоріть іншій людині фразу на кшталт “Я розумію, що ви пережили”. Річ у тому, що кожен із нас зазнав різних за рівнем трагедії втрат через війну. Хтось втратив роботу та відчуття безпеки, а хтось заплатив сім’єю, дитиною, чоловіком, домівкою. Хтось бачив обстріли на відео, а хтось став очевидцем жорстоких вбивств і сам був на порозі смерті. І тому до кінця зрозуміти іншу людину у її власному горі неможливо, тому така фраза легко може здаватися лицемірною. Замість того, щоб сказати “Я розумію, що ти пережив”, скажіть “Те, що ти пережив, жахливо. Мені дуже шкода, що ти мусив через це пройти” або “Я навіть не уявляю, через що тобі довелося пройти”.
Порада 2. Не ігноруйте тему війни та не намагайтеся вдавати, що нічого не сталося.Вам може здаватися, що слова в цій ситуації зайві, але мовчання ранить постраждалу людину так само сильно, як і необережні слова. Для людини, яка пережила страшну подію, дуже важливо, щоб її досвід визнали. Мовчання натомість створює ефект вакууму, в якому людина залишається віч-на-віч зі своєю травмою.
Просто визнайте трагічність ситуації та страждань: “Те, що сталося у твоєму місті, дуже страшно”. Деколи кількох слів може бути достатньо, щоб підтримати людину.
Порада 3. Не давайте оцінок діям та почуттям
Це стосується дуже поширеної останнім часом фрази “Вам краще було одразу поїхати”, а ще констатуючої – “Ти маєш радіти, що вижив”. Але ж людина в цю мить, можливо, і так корить себе, що зробила недостатньо, та вмовляє себе тим, що має радіти з того, що вижила. Кожному з нас потрібно пройти етап бідування через те, що втрачено назавжди, заради того, щоб навчитися жити повним життям знову. Ми можемо допомогти людині сумувати такими словами: “Ти маєш право відчувати гнів та ненавидіти тих, хто зруйнував твій дім, твоє життя”.
Порада 4. Не узагальнюйте
Не переводьте фокус на себе або на інших людей. Тим більше не порівнюйте ситуацію людини з іншими гіркими ситуаціями. Якщо людина все ж таки вирішила поділитися з вами, вислухайте її до кінця, висловіть співчуття та підтримку. Навіть якщо ви пережили щось подібне, цей момент не найдоречніший, щоб порівнювати трагедії.
Не варто говорити фрази на кшталт “Принаймні твій дім не зруйновано” або “Добре, що твої рідні залишилися живими”. Такі слова лише знецінять втрату людини.
Порада 5. Співчувайте, але уникайте слів, що наголошують на позиції жертви
У жодному разі не варто віктимізувати людину (віктимізація – процес або кінцевий результат перетворення на жертву злочинного посягання особи або групи осіб.) Водночас підкресліть у розмові сильні сторони, які допомогли людині вижити, впоратися та подбати про себе та інших у кризовій ситуації. Висловлюйте захоплення, позначайте чітко, чим саме у поведінці цієї людини ви пишаєтеся.