- У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу – це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
- Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати – це похитне віру дитини у вас.
- Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама – вона може і надалі використовувати вас як прислугу.
- Не поправляйте дитину у присутності сторонніх – якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
- Не читайте дитині нотації і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
- Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати – так вона пізнає світ.
- Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.
- Заохочуйте допитливість дитини – якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.
- Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
- Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її нітрохи не менше, ніж інших дітей. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
- Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитині певні якості, ставтеся до неї так, немов вони вже є.
Підготувала: практичний психолог Бритвич Л. М.